Главная » ru » Новости » Новости Ассоциации » Розвиток в Україні ринку спортивної індустрії.

Впровадження нової ідеології – ідеології пріоритетності в суспільній свідомості здорового способу життя, занять фізичною культурою, як основних засад здоров'я і довголіття – невідкладне завдання державної політики в Україні. На цьому наголосив Міністр України у справах  у справах сім'ї, молоді та спорту Равіль Сафіуллін на прес-конференції з нагоди відзначення Дня фізичної культури і спорту, яка відбулася в п’ятницю, 10 вересня. В основі такої політики має лежати комплексний підхід до вирішення проблеми здоров'я та фізичної активності населення, починаючи з родини, з дитячого садка. Необхідна розбудова сучасної спортивної інфраструктури, активна всеохоплююча пропаганда фізичної рухливості серед населення, вдосконалення нормативно-правової бази, державна підтримка дитячо-юнацького та масового спорту, активна взаємодія в цьому напрямку влади, громадськості і бізнесу.

Загальний рівень здоров'я населення – це питання розвитку країни, її повнокровного існування, питання її національної безпеки.

Насьогодні в Україні склалась загрозлива ситуація зі здоров'ям громадян, зокрема дітей та молоді.

В останні роки рівень здоров'я населення суттєво знизився, зокрема молодого покоління. Так, тільки 6% випускників загальноосвітніх шкіл можна вважати здоровими, близько 60% страждають на хронічні захворювання.

Скорочується кількість населення, знижується середня тривалість життя, Україна перебуває серед країн-лідерів за кількістю споживання алкоголю та кількістю курців, загрозливих масштабів набула гіподинамія серед дітей та підлітків. При цьому знижується загальний рівень заняття населення фізичною культурою та спортом. Так, якщо в 1990 році в Україні фізичною культурою та спортом займалися 11 мільйонів людей, що становило тоді 21,2% населення, то в 2009 році фізкультурою займається тільки кожен десятий українець. (серед мешканців Скандинавії - 75-80%).

Рівень здоров'я людей безпосередньо пов’язаний з рівнем заняття населенням фізичною культурою та спортом. На жаль, в останні роки в засобах масової інформації, в рекламі не превалюють цінності здорового способу життя, а здоров'я не є складовою успішності людини.

Поряд з тим, в Україні не вистачає спортивних майданчиків, спортивних шкіл, обладнання і фахівців, нема сучасних спортивно-оздоровчих комплексів із розвинутою інфраструктурою. За роки незалежності не побудовано практично жодного великого спортивного ОЛІМПІЙСЬКОГО об’єкта, який би відповідав світовим стандартам. Із 81 олімпійської бази, що є в Україні, тільки одна відповідає сучасним стандартам. За матеріально-технічною інфраструктурою зимових видів спорту Україна в 10-15 разів поступається своїм сусідам - Чехії, Естонії, Білорусі, Болгарії, Латвії, Словаччині.

В даний час в Україні створюється спортивна інфраструктура для занять спортом та для реалізації програм фізкультурно-спортивної реабілітації для людей з інвалідністю – впродовж 6-ти років функціонує, розбудовується та вдосконалюється Національний центр паралімпійської та дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів, що в м .Євпаторія; будується  Західний реабілітаційно-спортивний центр.

Сучасний спорт став важливою галуззю економіки багатьох країн, в тому числі й України. До нього залучено значні фінансові кошти і велику кількість робочої сили. У теперішній час ступінь розвитку галузі спорту є одним із факторів, що впливає на темпи розвитку суспільства, рівень і якість життя населення, ділову активність. Сучасні дослідження показують, що у людей, які систематично займаються фізичною культурою і спортом, продуктивність праці вища порівняно з тими, хто спортом не займається. Крім того, плинність кадрів серед активних спортсменів значно нижче, ніж серед тих, хто не займається спортом, а трудова дисципліна значно вище, що сприятливо позначається на продуктивності праці та виробництві в цілому. Окрім підвищення якості продуктивних сил суспільства, спорт як засіб соціально-економічного зміцнення країни проявляється й у багатьох інших сферах людської діяльності. Наприклад, позитивно впливаючи на стан здоров’я людини, спорт сприяє приросту найбільш цінного з усіх багатств держави – дієздатного населення, що, в свою чергу, збільшує добробут самої держави. Розглядаючи даний аспект впливу на економіку, необхідно відзначити, що цю роль виконує насамперед фізичне виховання і масовий спорт, основною метою яких є оздоровлення населення і підтримка його репродуктивних якостей.

Залучення людей до спорту, особливо молоді, також дозволяє знизити криміногенність у суспільстві, що опосередковано впливає на поліпшення економічної ситуації в країні. Це проявляється у зниженні державних витрат на забезпечення суспільного порядку, зменшення числа осіб, які мають наркотичну й алкогольну залежність, а також підвищенні попиту на послуги у сфері спорту та спортивного сервісу.

Проведення спортивних змагань забезпечує розвиток галузей, прямо чи побічно пов’язаних зі сферою спорту. Наприклад, при проведенні міжнародних спортивних змагань збільшується кількість вболівальників, в тому числі й іноземних туристів, що стимулює розвиток таких галузей сфери послуг, як готельний і туристичний бізнес, торгівля, громадське харчування; веде до збільшення доходів підприємств з виробництва продуктів харчування, спортивної символіки, сувенірів тощо; дає додаткові замовлення для підприємств промисловості, сприяє розвитку інфраструктури регіону, де проводяться міжнародні спортивні змагання.

Виробництво спортивного інвентарю, спортивного одягу й атрибутики перетворилося у теперішній час на одну з найбільш розвинених галузей промисловості у світі. Популяризація спорту й зростання кількості осіб, які займаються ним, породжує відповідний попит на продукцію спортивних виробників, що перетворило цю галузь з допоміжної на таку, що найбільш динамічно розвивається.

Розвиток сфери послуг фізичної культури і спорту робить суттєвий внесок в економіку багатьох країн, оскільки популяризація спорту веде до зростаючого попиту на спортивні споруди та місця, де можна займатися спортом. У зв’язку з цим спостерігається збільшення кількості установ, що пропонують увесь спектр послуг у сфері фізичної культури і спорту: від стадіонів, спортивних залів і басейнів до спортивно-оздоровчих центрів.

Участь найбільш популярних спортсменів у рекламних кампаніях свідчить про використання спорту як елемента маркетингової стратегії виробників різних видів продукції, що також дозволяє говорити про його зростаючу роль у національній та світовій економіці.

Гонка за високими спортивними результатами стимулює також розвиток тісно пов’язаних зі спортом спортивної медицини і фармокології. Торгівля різними препаратами, що стимулюють роботу людського організму, перетворилася в окремий високоприбутковий напрямок медичної промисловості, що робить свій внесок в економічний розвиток багатьох країн.

Слід зазначити, що в даний час фізична культура і спорт у різних країнах світу має не однаковий рівень розвитку і, відповідно, має різну питому вагу в структурі національної економіки. Лідируючі позиції у галузі фізичної культури і спорту займають Сполучені Штати Америки. Ця країна має дуже розвинену фізкультурно-спортивну інфраструктуру і налагоджену систему фізкультурно-спортивної підготовки.

Аналізуючи макроекономічні показники функціонування сфери фізичної культури і спорту, вчені відзначають, що з 1980-х років почалось найбільш інтенсивне за всю історію існування фізичної культури і спорту проникнення ринкових відносин у цю сферу, особливо у сферу спорту вищих досягнень, що, в свою чергу, призвело до зростання її ролі в розвитку макроекономічних процесів у багатьох країнах світу. Дослідники вказують на помітний внесок сфери фізичної культури і спорту в загальні економічні здобутки розвинених країн, визначаючи її питому вагу у валовому внутрішньому продукті (ВВП) країн Європейського Союзу.

Важливо підкреслити об'єктивні передумови ринкової трансформації сфери спорту, яка в останні 15 – 20 років стала цікавити великий і середній бізнес як нова можливість ділових відносин і потенційний об'єкт інвестування.

Серед цих передумов можна виділити наступні:

• у ряді країн (у першу чергу, США) за десятиліття було накопичено позитивний досвід як проведення окремих комерційних змагань, так і тривалого функціонування самостійних комерційних спортивних проектів у формі спортивних ліг та асоціацій (найбільш успішні з них функціонують у баскетболі, американському футболі, хокеї, бейсболі);
• бурхливий і динамічний розвиток з 1970-х років фітнес-індустрії, початок якій поклали масові захоплення американців аеробікою та шейпінгом, і яка вже кілька десятиліть успішно функціонує в багатьох країнах як самостійний та досить успішний бізнес;
• інтерес великих міжнародних і національних виробників товарів і послуг до спорту (у першу чергу, професійного) і активне його використання для реклами своєї продукції. Великі спортивні змагання, професійні клуби й окремі професійні спортсмени стали ефективними конкурентноспроможними рекламними носіями;
• спортивні змагання (особливо міжнародні) самі стали вигідним комерційним продуктом, що добре продається;
• професійні спортивні клуби все частіше починають успішно функціонувати як будь-яке інше комерційне підприємство, що працює в інших сферах бізнесу.

Дослідники спортіндустрії відзначають розширення сегменту національних та регіональних ринків, що віддзеркалює рух товарів як результат діяльності фізкультурно-спортивних організацій. Згідно з дослідженнями, питома вага витрат населення країн Західної Європи, пов’язаних із заняттями фізичною культурою і спортом, становила на початок 1990-х років понад 1 %, а в деяких країнах понад 2 % загальних споживчих витрат. Ці витрати можна згрупувати у три категорії:

• прямі витрати, тобто витрати, пов’язані з безпосередньою участю населення в заняттях фізичною
• культурою і спортом; витрати, пов’язані із пасивним споживанням спортивно-видовищних послуг
• глядачами; витрати, пов’язані з участю в азартних іграх (спортивних тоталізаторах, гемблінгу тощо). Багато хто вважає, що ринок сфери фізичної культури і спорту на сімдесят відсотків – це ринок послуг. Це означає, що основним продуктом діяльності спортивних організацій є послуги.

Ринок спортіндустрії – приклад Росії

Обсяг ринку спортивних товарів в Росії складає сьогодні 3,5 млрд. доларів: більш ніж у 30 разів менше за американський. Як кажуть експерти, на зміну масової фізкультури в СРСР прийшов елітний фітнес в РФ. Приблизно така ж ситуація спостерігається і в Україні: фітнес  - найбільш поширений вид заняття україн6ців у галузі масової фізичної культури і спорту.

Правда, за темпами зростання російський ринок випереджає ринки США і країн ЄС, приростаючи щорічно на 20-30%. Про український ринок ми такого, на жаль, стверджувати не можемо. Український ринок не випереджає вказані ринки, хоча і у нас є свої позитивні тенденції - сьогодні обсяг вітчизняної спортивної індустрії — приблизно 1,5 млрд грн. За п’ять років кількість українських спортивних компаній збільшилася з 200 до 400, у рази підвищився обсяг спортивної продукції, що виробляється у нашій країні.

"У потенціалі ринок може скласти 9 млрд. доларів", - прогнозує в ефірі РБК-ТБ у програмі "Сфера інтересів" виконавчий директор Асоціації підприємств спортивної індустрії Росії Олександр Березніков. Тобто вже до 2011-2012рр. ринок чекає насичення (при зростанні 20-30%). І навіть у цьому випадку він буде в 12,5 разів менше, ніж американський ринок сьогодні.

Росіянам не до спорту, українцям поготів.  За даними Sport communication group, в США продаж спорттоварів на 1 особу складають 330 доларів, у ЄС - 85, а в Росії - 21. Якщо в США активним спортом займаються 40% громадян, а в Німеччині - 60%, то в РФ - близько 12% (дані ABARUS market research). Рівень споживання динамічно зростає.

У 2006 році ця цифра на одного українця на рік складала близько $21. З них

$11 припадало на товари спортивного призначення,

$6 - на товари для активного відпочинку і туризму, трохи менше $4 - на відвідування спортзалів та фін тес-клубів, секцій з видів спорту. У 2008 році структура споживання змінилася: в середньому на спорт українці тратять близько $25: з них $13,5 припадає на спортивні товари, $7 - на товари для активного відпочинку і $4,5 - на заняття спортом.

З огляду на ці фактори, а також високу вартість вхідного квитка на ринок спортивних товарів, інвестори невисоко оцінюють його перспективи. І всі надії пов'язують з увагою держави до проблеми спортивного розвитку нації.

Дійсно, федерально-цільова програма "Розвиток фізичної культури і спорту в РФ на 2006-2015рр." припускає, що до 2015р. активно займатися спортом будуть 30% громадян. Тобто число таких виросте з 2008р. майже в 3 рази. А витрати 1 громадянина Росії на спортивні товари складуть вже до 2011р. 40 доларів на рік, тобто зростуть у 2 рази з сьогоднішнього рівня. Це вселяє певні надії.

Але ринок власне спортивних товарів в Росії залишається дуже вузьким. Якщо подивитися на структуру цього ринку, росіянин витрачає свої 20-40 доларів "на спорт" наступним чином: на одяг і взуття - 65%, на спортивний інвентар - 25% і на тренажери - 10%. Для порівняння американець витрачає свої 163-330 доларів (різні дані) інакше: 45% - на тренажери, 35% - на спортивний інвентар і 20% - на одяг та взуття (дані Sport x26 fashion group).

Громадяни Росії поки тільки одягаються в спортивний одяг. "У США більш розвинені дорогі види спорту: гольф, великий теніс, гірські лижі, - коментує ситуацію О. Березняков. - Росія більшою мірою націлена на дешеві - ігрові види спорту ". Дорогі види спорту, милі американцям, може дозволити собі хіба що еліта Росії.

Інвестиції в ринок спортивних товарів декілька стримує і насувається демографічна яма у віці 20-40 років. Адже до 2020р., Коли за прогнозами президента Росії Володимира Путіна, середній клас в РФ буде складати 60-70% населення, саме населення складе 124-130 млн осіб, підрахували демографи.

"Підприємства спортивної індустрії вже готуються до цих негативних подій - парирує А. Березніков. - З урахуванням того, що нині дедалі більше людей пенсійного та передпенсійного віку стали займатися спортом, це позначиться: майбутні пенсіонери будуть більш здоровими і будуть продовжувати вести активний спосіб життя ". Навряд чи цей розрахунок на спортивних пенсіонерів виправданий, заперечують експерти-скептики. Швидше, їм доведеться працювати за двох, який можна порівняти з огляду на зростання цін і пенсій.

Поки гравці ринку спорттоварів покладають надії на пенсіонерів, фізвиховання в російських школах дихає на ладан. Далеко не всі з них мають можливість проводити заняття на своїй базі. Наприклад, в Удмуртской Республіці спортзали відсутні в 28,7% шкіл, в Новгородській області - в 28% шкіл і т.д. Дефіцит спортивного інвентарю та обладнання фіксується повсюдно (спортивні майданчики в середньому по Росії обладнані лише на 50-70%), підрахували в Росспоживнагляді. "Колишні майданчики зайняті машинами, а колишні стадіони - платні", - констатував ситуацію головний санітарний лікар Росії Геннадій Онищенко.

Тим часом, за даними ABARUS market research, торгові мережі займають 35% ринку спорттоварів, універсальні магазини - 16, магазини - 15, а тіньова торгівля - 34%. За словами А. Березнікова, "сіра зона" зосереджена в регіонах, якими і будуть приростати спортивні ритейлери ще 5-6 років. З 2001 по 2006рр. частка стихійних ринків в торгівлі спорттоварами у великих містах, за даними Асоціації підприємств спортивної індустрії Росії, знизилася з 70% до 15.

У Росії 90% реалізованих спорттоварів імпортується з-за кордону. Про конкуренцію з іноземцями може йти мова тільки в ланці торгових мереж. І хоча, за словами А. Березнікова, російські виробники тренажерів конкурентноздатні, їх частка на ринку залишає бажати кращого. Не дивно, що уряд оберігає їх митами для імпортованих спорттоварів в 5-15% від їх вартості.

Одним з показників розвитку ринку є присутність на ньому світових брендів. За останні  кілька років в Україні відкрились офіційні представництва adidas Group (бренди adidas і Reebok) та Puma. Лише adidas Group відкрила 73 власні магазини в Україні (adidas і Reebok). Офіційний представник Nike в Україні - компанія "Делта Спорт Україна" - планує відкривати по 10-15 власних магазинів Nike і близько 15 з партнерами щорічно. Також в Україну за останні 3 роки прийшли марки так званого "другого ешелону", наприклад, в футболі, це Joma і Umbro.

Якщо говорити про роздрібні мережі, то два роки тому на український ринок вийшла естонська мережа спортивних магазинів Sportland, а в найближчий час очікується відкриття першого магазину світової мережі Decathlon, визнаного лідера в галузі доступних товарів для спорту і відпочинку.

Ще одним свідченням успішності торгівлі спортивними товарами є наявність франчайзингових проектів, коли крупні власники мереж продають готовий бізнес партнерам. На початку  цього року було відкрито близько 70 таких роздрібних магазинів, хоча в 2005 р. їх було не більше 20.

В перспективах галузі – розвиток контрактного виробництва, коли українські фабрики будуть працювати на замовлення світових брендів. В Росії і Білорусі – це вже реальність. Наприклад, adidas Group співпрацює з 11 російськими фабриками і 5 білоруськими.

Цікавий факт – за даними офіційних китайських виробників велосипедів в Україну в минулому році було експортовано бл. 1 млн. велосипедів.

Позитивні зміни відбуваються і на ринку спортивних послуг. Перший фітнес-клуб в Україні відкрився рівно 10 років тому і довгий час на ринку існувало кілька крупних фітнес-об’єктів, що працювали в категорії елітних клубів з вартістю абонементу $3000-7000. Сьогодні ситуація змінилась - фітнес-послуги стали дешевшими, доступнішими для багатьох українців. Так в столиці можна купити річний абонемент в клубі середнього класу за $500-800. Один з найдемократичніших великих клубів є Sport Life, який відкрив 1,5 роки тому на Петрівці. Сьогодні клуб заявляє про розвиток мережі центрів і 2 проекти сьогодні вже будуються.

Відкриваються фітнес-мережі  і в регіонах – цього року відкрились 2 нові фітнес-клуби  "Спорт Лайф" в Донецьку і "Максимум" в Херсоні. У Киеві відкритий новий фітнес-центр "Тріумф", готується до відкриття другий клуб російської мережі "Планета Фитнес". Сьогодні в Україні працює близько 250 повноцінних фітнес-центрів і 300 невеликих тренажерних залів чи студій. Важливим показником розвитку ринку спортивних послуг є наявність професійних компаній, які створюють фітнес-центри "під ключ".

Якщо 2-3 роки тому такі послуги надавали як правило окремі фітнес-спеціалісти або  менеджери діючих фітнес-центрів, сьогодні існують компанії, які знаходять інвесторів під конкретні проекти і створюютьїх з нуля.

comments powered by Disqus